Знову в мене перший клас

Вересень щедро сонцем зігрітий. 

В школу повсюди сходяться діти. 

Квіти барвисті в них у руках, 

Вогники щастя ясніють в очах. 

В кожного радісна усмішка сяє. 

Дзвоником першим їх школа вітає. 

А у школі, а у школі є веселка кольорова,
І найкраща в цілім світі – перша вчителька моя.
А у школі, а у школі не сумуєм ми ніколи, 
Бо учора дошкільнята, а тепер – одна сім’я...
 

Як воно у школі буде?
Як пройдуть тут наші дні?
Але вийдуть із нас люди,
Навіть дуже видатні

 Непогано би рекорди

     На уроках встановлять,

     Щоб щоденником матусю,

     І татуся не лякать. 

Часто класом ми мандруєм -

всі веселі малюки.

Дружно граємо, жартуєм,

все ми робим залюбки.

Облітає листячко з дерев, вітер лоскоче щоки осінньою прохолодою, сумним ключем відлітають у вирій журавлі, а ми радіємо! Ще б пак, осінь — найяскравіша пора року: ліси та поля розшиті золотом, тихо шарудить багряне листя під ногами, а в повітрі кружляє срібляста павутинка бабиного літа — дух перехоплює від такої краси!